Але, ваще, чую, що з вами сьо я мітаться буду вайбом! Тут я вам розповім, як я зібралась і закладки поставила, живчикам! Ха-ха!
Отак сиджу я одного дня в під'їзді, повненька пачечка геро у кишені, ще грошей у кишені не зосталось, а розпорядок сьогодні лютував. Глянула я в дзеркало, а там мене по-своєму глузуюче гризло – чорні круги під очима, нездоровий колір шкіри, виглядала я, м'яко кажучи, не презентабельно. І тут, як на зло, замітала на дорозі ті дурні студенти, всі з вайбом, на них і горе в печінку, і голіву не болить, і ще й дзеркала у них не розсипаються!
Вирішила я взяти судьбу в свої руки і думаю: чому б не покурити шишки марихуани? Дурні не тільки втрачають голову через трубку, а й від шишок – телепортуються до інших галактик!
То я пішла в шукацьки закладок. Поки їхала вдоволена по місту, думала я, як бути, адже я ще ніколи не куряла шишки. Але всіму свій час, я ж не розумниця з віджетами. Отак дійшла я до ділового центру, де наїжачка стайка з герами обрабувала. Я лізу туди, як Друга світова війна, і думаю собі, кораул, кораул, але мені на зустріч виходить чувак, весь в темному із розчіскою в бічині. Виявляється, це метчик в діло. Я вінувала йому своє побажання і показую гроші. Він усміхається, я так усміхаюся, що аж гризло іскриться!
Але він не шарить, що мені за шишки покупати, і тому ми пішли обдолбатися в кафе, щоб порадитися. Я сиджу, дивлюся на його шкірніцах, мию хлібом руки, тримаючи в руках меню, а він мені такий: “На фоловер порадиш?”. Я нічого не розумію, але кажу: “Окей, давай на фоловер”. Замовив він все, що треба, я замовила все, що треба, і почали сидіти, жувати, пити чай.
Сиджу я така в кафе, обдолбана я, глини галюциногенної, аж бачу в свої очі, що стіл мене чорний вежникобитник хоче з'їсти. Кажу метчику: “Ти теж чорні вежникобитники бачиш?”. Він відмовляється, а говорить, що бачить зайців. Ха! Я кажу йому: “Дебілизм, мій друже, зайців не буває, є тільки чорні вежникобитники!”. Він мені посміхається і каже, що хоче курнути і взагалі.
Ми виявляємося в якомусь парку, де уже темно й страшно, а вимикачів не видно. Метчик виходить з рюкзаком, а я йому такий: “Що ти з рюкзаком зробив?”. А він мені: “Сам купила, сам пливи!”. Знайшовся в мене рюкзак, а в ньому шишки марихуани! Оля-ля! Як я раділа, що скінчилось мучення. Ми закурили шишку через трубку, затянулись і відразу гризло стало зелене, а квадратними очима все бачить!
Сиджу в кущах, а переді мною гігантський гризло. Я дивлюся на нього, а він дивиться на мене, і так сидимо, поки не відрубаємося. Вайб нас був рожевий, одно слово, ну-ну.
Але мій настрій вийшов із червоного пластику, коли я згадала, що було ще одне покликання! Мені треба було зібрати стекловату, щоб зробити сахарну вату. Бо навіщо купувати, коли можна самому зробити, вірно? А от де її брати, не знала я, бо в магазинах такого нема. Тут метчик мені каже, що знає, як зібрати стекловату з вікон. Хлопець хоч і метчик, але цікава в нього інформація. Взяли ми купу пляшечок, рукавички резинові, і почали зібирати стекловату. Ми обходили будинки, якась тітка перед прибиранням уподобала викидати вікна разом з будинком. А ми там, сімранізуючі, заростені віконами, які їм зрішта були в дошку по вуха!
Після героїну-шампанського, авантюр зі стекловатою, я так обдолбана була, що відрубаюся одразу, як зирну в ліжко. Але перед сном я згадую себе сумна, що шишок стало не залишилося, але сахарну вату я зробила! І нажаль, якась половинка ліжка мене насвистує і каже: “Та й зробила б ти щось корисне, замість цього дурниць!”. Взагалі історія, історія...
Йоу, парниша! Кайфонул наркоман-рэпер тут тебе премьеру! Закрой двери, затягивайся! Вот история, как я купил шишки марихуаны и кутил с девчонками всю ночь и день. Перед тем, как я начну свой рассказ, дай вдохнуть и выдохнуть дымом травки, чтоб лучше вкурить мою сумасшедшую историю.
Сидел я одним прекрасным днем в своем домике, накуриваясь помазухой и слушая свежий трек своей команды. Уж был хай, что я задремал, а потом меня стремануло, будто амфетамин проперло. Что делать? Встал, протер глаза и пошел добывать травку, чтобы развеселиться на весь день.
О, Боже! Как же нереально круто было прогуливаться по улицам, ощущая себя настоящим гангстером, покупая закладки у моего дилера. Он назывался Джонни Красный, потому что вечно красил волосы в кровавый цвет. Мы договорились встретиться в черной аллее под фонарным столбом. Я подошел к нему и вручил ему деньги. Он же отдал мне сумку со свежими шишками марихуаны. Взял, повернулся и ушел, не видя ничего вокруг себя.
Вернувшись в свою квартиру, я набросал в бонг красиво зелененькие шишки, прикурил и вдохнул глубоко. Я понял, что ночь будет незабываемой! Звонок в дверь прервал мой одиночный кайф. Я открыл - это была Мэри, моя подруга по наркотическим приключениям.
"Как сам наркоман-рэпер? Что ты здесь кутишь?" - спросила она, засмеявшись.
Я откурился, повертелся и ответил: "Понимаешь, детка, я купил шишек на весь год! Кайфово же будет! Присоединяйся, давай кутить вместе!"
Мэри улыбнулась и присоединилась ко мне. Мы закрыли окна, завели ночной свет и начали кутил весело и беззаботно. Марихуана делала наш разговор сумасшедшим, словно мы были в альтернативной реальности. Решили пригласить еще несколько наших девчонок, чтобы добавить веселья. Сделали несколько звонков и через час у нас появились 3 красотки - Лиза, Кейт и Джессика.
"Девчонки, вы в доме наркоман-рэпера!" - объявил я, когда они вошли в нашу квартиру.
Раздвинув диваны и накидав комфортабельных подушек, мы создали настоящий наркотический оазис. Блин, никогда еще не видел таких красивых и сексуальных девчонок в одном помещении. Мы начали кутил, смеяться до слез и делиться своими нелепыми историями. Мэри включила музыку, и между треками мы чешили одну за другой, словно это был самый вкусный десерт в целом мире.
Комната наполнилась прекрасным запахом марихуаны и смехом наших девчонок. Мы смаковали каждую секунду, ни о чем не беспокоясь. Время казалось замедляться, а мы погружались все глубже в мир беззаботного кайфа. Нам было все равно на все, лишь бы продолжать пропадать в этой наркотической мечте.
Мы кутили и перекуривали каждые 20 минут, чтобы поддерживать наши наркотические ячейки активными. Что-то там еще виртуально выкашивали, мощные затяжки травки делали нас еще более расслабленными и веселыми. Самое крутое было то, что мы забыли о реальности, о заботах и проблемах. В этой травяной комнате у нас был только наш беззаботный мир, полный смеха и удовольствия.
Мы так кутили, что даже не заметили, как наступило утро. Время текло, но нам было все равно. Мы продолжали нюхать аромат марихуаны и шутить на все голоса. Солнце уже освещало комнату, а мы самолюбиво улыбались, потому что только мы знали, какое счастье найти наркотическую свободу.
Ну, вот и все, парниша! Моя история о том, как я купил шишки марихуаны и кутил с девчонками всю ночь и день. Было нечто невероятно сумасшедшее! Береги свое здоровье и не впадай в зависимость, даже если это кажется заманчивым.
Stay high, stay safe!